Результати переговорів не можна називати зрадою, але хвалитися тут теж нема чим. Якщо ці всі речі є стратегічною грою тоді ок, але затверджувати подібний абсурд не можна після всього пережитого нашим народом. Росія протягом всієї історії брехала і встромляла ножі у спину, а це битва на виживання. Ми можемо створити паузу, але згодом війна відновиться. Який тоді сенс інвестувати у зруйновані міста? Навіщо повертатися біженцям, якщо потім доведеться знову втікати? Ми у 2015 майже захопили Донецьк і Луганськ, але все зупинилося заради переговорів і домовленостей, які були нічого не варті. Повторимо? Ми вже втратили 8 років, а хочемо ще 15 щоб розмовляти про Крим поки він стає ще більш російським. За цей час там вже всі забудуть про Україну, а залишки українців і татар остаточно депортують… Так, нам важко і жахливі втрати, але така ціна знищення Росії. Наші предки завжди залишали цю проблему наступним поколінням і невже ми теж залишимо це дітям і онукам? Скільки ще поколінь українців має постраждати від рук росіян? Та й як влада збирається вмовити солдатів припинити боротьбу якщо на цій війні вони втратили дім, друзів і родичів? Нам вигідно почекати поки Путін помре чи відійде від влади, але ж справа не тільки в ньому і навіть такі люди як Навальний не повернуть нам Крим і не будуть платити компенсації. І нічого сподіватися що в разі нового нападу Росії через кілька років нас приїдуть захищати італійські чи китайські солдати. Це ж смішно навіть озвучувати. Які в біса гарантії? Абсолютно всі розуміють, що нас вкотре обмануть як і з Будапештським договором і немає значення ратифікують парламенти чи ні. Банально не існує механізму як покарати державу за ігнорування своїх обов’язків. Невже ми наступимо на ті самі граблі?

І головне – якщо це не капітуляція, тоді чому вимоги висуває лише одна сторона? Ми можемо і повинні вимагати щоб у Криму, Донецьку та Луганську не було російських військових баз. І навіть у всіх прикордонних областях РФ, Білорусі, ПМР. Чому ми соромимося про це заявити? Ми можемо так само вимагати обмеження ракетного арсеналу і ліміту на кількість військ у Росії. І про рибалок та торгові судна треба говорити… Є багато речей про які можна домовитися навіть без перемоги над Росією, але ми чомусь обговорюємо тільки поступки зі свого боку. То в чому річ? У цей відповідальний період історії українці хочуть бути впевнені, що попереду нас чекає розквіт, а не передишка перед новою війною. Російське питання має бути закритим. Може не відразу, але не можна залишати три крапки як робили наші предки.

P.S.: я категорично не сприймаю склад переговорної групи. Долю України не може вирішувати грузин, узбек, білорус. Не кажучи вже про інші скандальні «заслуги». Таким особам далека наша мова, культура та історія. Вони просто тут зробили кар’єру і не будуть перейматися втратою територій.