Яскравою рисою українського менталітету є безглузда самопожертва або просто мазохізм. Якщо подивитися на нашу історію, то можна помітити тенденцію платити великими жертвами там, де їх можна було уникнути. Причин багато, але наслідки завжди саме такі. І ось знову Україна втрачає багато своїх дітей попри те, що при адекватній організації воєнної кампанії ми б мали зовсім іншу картину… Отож, помилки:
1)Пасивний тил. Збирання грошей, продуктів ітд. це добре, але не завжди доходить куди треба і є досить маленькою часткою з того, що можна зробити. В умовах війни тил має бути переформатований для максимальної підтримки армії. І йдеться не про смски чи лайки. Заводи, фабрики, всі підприємства і установи(у сфері ІТ та ЗМІ також) не залежно від форми власності повинні стати «серцем», яке постачає «кров» на фронт. Не живе м’ясо як зараз, а нову зброю, засоби захисту, техніку ітд. За весь цей час можна було налагодити виготовлення всього необхідного й не закуповувати барахло за завищеними цінами. Але більшість країни вперто вдавала, що війни нема. Так, ми бачили її по ТБ, свічки дехто позапалював, але це й все. Влада тільки сприяє ілюзії, що все гаразд і це тільки АТО, а не повноцінна війна. Це як людині з раком казати, що у неї грип і не треба хвилюватися, бо скоро все пройде.
Висновок: ще можна активізуватися, але це потрібно робити вже. Всі затримки коштують нам багатьох життів.
2)Примусова мобілізація та фінансова мотивація. Солдат може бути ефективним тільки якщо ним керує ідея. Змушені йти на війну психологічно не готові нести службу й тому легко стають жертвами. Ті, кого мотивували матеріальними благами теж не годяться для війни, бо у них є чіткий інтерес вижити для отримання бажаного, а отже вони не будуть ризикувати у бою й готові на значні поступки задля врятування власної шкури. Взагалі, мобілізуючи населення влада має надати всі належні засоби і умови, щоб виживання солдата максимально залежало від нього самого або колег, а не тупих і продажних клоунів у штабі чи безглуздих недоліків.
Висновок: воювати мають тільки добровольці та наявні професіонали. Інших можна використовувати у тилу. За певного сприяння та роз’яснень можна знайти достатньо бажаючих на виконання всіх функцій.
3)Влада, що «живе по-старому». І як вам мегапопулярний у травні Порошенко? Наші «друзі» і «партнери» ЄС, НАТО, США? Сильно змінилось щось у державі? Описувати бездарність дій влади та військового керівництва просто нема сенсу. Всі це бачать, але поки не всі дійшли до серйозного розчарування. Свідомо чи несвідомо, але вони допускають не тільки втрату наших територій, а й вбивства тисяч громадян. Війна є війна і без жертв ніяк, але очевидно, що у даній ситуації їх могло бути значно менше. Не меншим злочином є заклики політиків чи посадовців до людей йти воювати чи збільшувати мобілізацію. Хай на початках вони не знали всієї ситуації, але згодом у них було достатньо інформації для того, щоб усвідомити, що це безглузде посилання на смерть людей, які могли б бути корисними Україні. Зрештою, вони і їх сім’ї воювати не поспішають і фінансують армію не надто щедро. Що ж до військового керівництва, то якщо у нас бездарні ідіоти керують армією, то давайте це визнаємо і не будемо робити марні самопожертви. Або воюємо як слід, або ніяк.
Висновок: влада не союзник народу. За кордоном їх тим більше нема. Ми маємо знайти вихід або доведеться продовжувати бути пішаками у грі й чекати поки вона закінчиться. Тільки от до кінця не всі доживуть.
Поки все. Сумно виглядає? Ну вибачте, я не українські ЗМІ чи прес-центр АТО щоб солодку брехню казати. Надто довго всі чухаються, а завтра дуло російського танка може з’явитися під вікном кожного з нас.
Іван Лендєл
