Свобода думки, свобода слова, свобода совісті… Цей суспільний феномен ми зустрічаємо чи не щодня, і кожен розуміє його по-своєму. Кожен вкладає в це слово свій вміст: для когось це незалежність від батьків, дружини чи чоловіка, для інших – відкриті кордони… Наука ж цей термін розглядає з етичного, політичного та філософського боку. Багато століть вже ведуться наукові дебати теорій про свободу, але не важко здогадатись, що остаточної згоди в цьому питанні досягти не вдасться ніколи.

Свобода є неоціненним скарбом для людини, що дає їй духовне становлення, самовизначення і розвиток, захищає від будь-якого зовнішнього силового спонукання. Сміливо можна сказати, що це одна з найголовніших ознак особистості. Та свобода не завжди є позитивною. Наприклад, не можна дозволити повну свободу віросповідання, адже нема гарантії, що людина не обере якусь сатанинсько-войовничу релігію, яка може призвести до негативних наслідків, навіть – людських жертв. Свободою є й дозвіл людям вільно вирішувати чи вбивати свій організм алкоголем, тютюном та наркотиками. Право на самогубство та аборт теж свобода. Та чи потрібна ТАКА свобода? Свобода не може бути необмеженою. Повинні бути певні рамки, щоб ця свобода не переросла в анархію в її негативному розумінні. Лібералізація поняття свободи призводить до ідей загальної рівності націй і рас, відкритості кордонів держав, зменшення контролю правоохоронних органів ітд. Такі тенденції є негативними, оскільки тоді зникають обмеження, які сприяють суспільному порядку.

Зараз не треба вигадувати нові тлумачення свободи – потрібно розвивати ті її ознаки, які вже є(вільний вибір місця проживання, навчання, роботи; свобода слова, думки ітд.) і в ході цього розвитку виникатимуть нові. Також, не варто тішити себе надіями, що, наприклад, маючи свободу слова ми зможемо знаходити істину, або маючи право вільного місця проживання – ми оберемо вдале, те, де ми будемо почуватись затишно. Все залежить від кожної конкретної людини й ситуації. Головне, щоб свобода одного «Я» не суперечила свободі іншого і тоді настане суспільний прогрес.

Для українців свобода у всіх її проявах завжди мала величезне значення. Саме за неї поклало життя багато наших предків. Тож не дарма цей термін часто згадується в нашій Конституції. Проте, ми добре бачимо, що не завжди ці хороші слова дотримуються. Основна вина тут держави, яка покликана забезпечувати свободи громадян, але й самі громадяни часто ігнорують свої можливості, або не правильно їх використовують. Зазвичай, свободу починають цінувати тоді, коли її втрачають.

Що ж таке свобода для мене?

Свобода – це наявність вибору дій та вчинків, моральних прав.

Свобода – це право на самовизначення, право на вияв особистої волі.

Свобода – економічна, політична й культурна незалежність держав одна від одної.

Свобода – мати доступ до будь-якої інформації, а не жити в світі глобальної брехні.

Свобода – змога вільно обирати місце відпочинку, а не тіснитися по смітниках біля викуплених олігархами земель.

Свобода – можливість особи займатись тим, чим вона хоче, що приносить їй задоволення, а не тим, що дозволить їй продовжити своє існування.

Свобода – жити з сім’єю на власній землі без захмарних податків.

Свобода – це право вчиняти так, як ти вважаєш за потрібне.

Свобода – це право бути собою. Бути українцем.