В останні місяці було багато розмов про війну і більшість людей не вірила у вірогідність справжньої війни. Я вірив, але мені зовсім не радісно від того, що я виявився правий. Цікаво ще й те, що 2008 і 2017 я намагався написати власні книги і у них була тема війни України і Росії, а також раптовий початок Третьої Світової. Я так і не завершив їх, а тепер воно відбувається насправді. У одній з книг Україна перемагає, але як буде в реальному світі не ясно. Скоріш за все це стане кінцем або для нас, або для Росії. Хоча росіяни радіють і розповідають абсурдні фантазії про те, як Україна хоче захопити в кілька разів більшу за себе Росію. Колись німці теж вірили у всілякий брєд, вбивали сусідні народи, а протверезівши шукали виправдання.
Найбільшою проблемою України є навіть не погана підготовка (тил у Західній Україні зовсім не готовий), а страх. Війна триває вже багато років, але більшість людей все-одно не готова до цього. Росіяни хочуть нас залякати і очікують мінімальний опір. Свого часу Гітлер після Зимової олімпіади 1936 теж почав атаку на Судетську область щоб рятувати своїх громадян від міфічних утисків і це був лише початок великого жахіття, яке було потім. Його армія тоді мала наказ відступати у разі значного опору, але його не було і вони перемогли. Зараз історія повторюється і весь світ вкотре зволікає, радиться, думає про санкції… Війна потребує швидких і дуже радикальних рішень. Не хештегів у соцмережах і глибоку стурбованість. Якщо інші країни не готові воювати поряд з нами, то їм треба хоча б надати нам зброю, танки, літаки… Наша територія дуже велика і ЗСУ просто фізично не можуть закрити всі проблемні ділянки. Тому нам потрібна допомога. Було б чудово, якби наші міста хоча б захищали від ракетних обстрілів. Нема сенсу боятися третьої світової – якщо Путіна не спинити вона все-одно трапиться. Для нас завдання мінімум протриматися тиждень – тоді в РФ почнуть закінчуватися ресурси, а санкції стануть відчутними. На жаль, поки ця особа жива нема жодних гарантій безпеки для Європи і світу. Колись його засудять до найвищої міри покарання як воєнного злочинця і кожен день зволікання це сотні життів невинних людей.
Щодо іноземців все зрозуміло, а що ж українці? Нам потрібна сміливість. Я багато критикував українську армію, бо є за що. Всюди є мерзотники, але є і сміливі люди. Зараз у нас важкі часи і таке вже бувало у нашій історії не раз і найчастіше нашим ворогом були ці ж люди, що і зараз – росіяни. Ми повинні не здаватися і продовжувати боротьбу навіть якщо наші міста будуть окуповані, навіть якщо ми втратимо Київ. Радянський союз погана держава, але це хороший приклад як попри втрату великої території було зупинено наступ і за кілька років плідної роботи у тилу вийшло перемогти. Ми теж так можемо. Зрозуміло, що будуть жертви, але на кону стоїть дуже багато. Якщо хтось думає, що в складі Росії можна буде нормально жити, то дуже помиляється. Така в нас історична місія зупинити кровожерливого виродка і його фанатиків з промитими мізками. І може це не всім здасться доречним, але як на мене настав час остаточно відмовитися від російської мови тим, хто досі цього не зробив.
P.S.: ще одна річ, яка мене турбує це можлива окупація Закарпаття з боку Угорщини, яка може керуватися аналогічною логікою «порятунку громадян», яким вони давали паспорти в останні роки. Дуже сподіваюся, що вони занадто ліниві для цього і бояться реакції союзників. В іншому випадку буде розкол всередині НАТО і ЄС.
