Здавалося б люди ще ніколи не мали стільки свободи, як в наш час. Є навіть її надлишок у певних сферах, який призводить до проблем… Але чи справді ми вільні? Це широка і дуже філософська тема. Та я б хотів конкретно торкнутися свободи думки. Вона гарантується нашим законодавством і міжнародними нормами, але по факту є багато перешкод. Якщо ти не журналіст чи політик, то вже можеш мати більше проблем за вираження власних поглядів, бо ж є «правильні» й «неправильні». Часто це визначає натовп, який складається з обкурених хіпстерів, домогосподарок, чорноробочих та просто різного роду неотесаної бидлоти. Проте, є й окремі острівці, де можуть діяти інакші норми, ніж в державі – правила корпорацій. Так, Гугл, Фейсбук та інші настільки великі й впливові, що дозволяють собі відхилятися від законів та здорового глузду. Я не тільки про їх діяльність щодо незаконного стеження, читання переписок і продажу приватної інформації кому попало… Як і в будь-якого зареєстрованого інтернет-ресурсу, в них є правила поведінки користувачів та інші документи, які регулюють приватність й решту питань стосовно взаємодії людини і їх компанії. Це ті речі, які майже ніхто не читає і які вони змінюють коли заманеться під власну вигоду. Звичайно, деякі країни намагаються брати під контроль корпорації та захистити своїх громадян, але це мало що дає. Такі компанії як Facebook є наче окремою державою. Вони можуть робити все, що заманеться завдяки своєму впливу й грошам. А який компромат можна дістати маючи їх можливості… Може тому на всі скандали зрештою закривають очі? Люди потрапили у рабство сайту, який мав просто бути майданчиком для спілкування. Зараз здається дивним, як свого часу Фейсбук використовували учасники революцій в різних країнах. Сьогодні це місце з жорсткою цензурою й упередженнями, а я став жертвою їхньої інформаційної розправи.
Ця історія почалася 25 червня з блокування посту про дрон, яким приклали прапор ЛГБТ до пам’ятника Батьківщина-Матір. Після цього я зробив скріншот і опублікував його знову з коментарями про цензуру. Вже 28 червня розпочалася активна кампанія блокування – за один день було заблоковано 13 публікацій на тематику ЛГБТ, критика Слуги Народу, циган та американських протестів щодо расизму, а мені закрили змогу публікувати щось на 3 дні. Сюди входить і публікація від імені сторінок або призначення там нових адмінів, які б це робили за мене. Тобто я став відрізаний від змоги оновлювати 35 своїх проектів. Те саме було зроблено на запасній сторінці – теж на 3 дні, але вже без жодних повідомлень і пояснення причин. По суті, це порушення правил, бо та сторінка умовно кажучи відповідає лише за те, що від її імені публікувалося і не має значення що один власник.
Через добу масове блокування постів продовжилося – добралися до коментарів на інших сторінках й публікацій за 2019 і 2018 роки, а заборона дій для мене зросла з 3 до 30 днів. З цього часу через 1 день банять нові пости і знову термін блокування стає 30. Тобто хтось хоче розтягнути процес. Так можна змусити мене мовчати у Фейсбук кілька місяців, бо в мене багато постів за всі роки, які потенційно «порушують Стандарти спільноти». Та я все-одно не мав про що особливо писати й зрештою поступово про мене забули, але розблокований я став тільки 25 серпня. Через 2 місяці! Цікаво, що коли я постійно скаржився на фейкові профілі, сепаратизм, погрози, порнографію, брехливі новини, шахрайство ітд., то максимум 10% з цього було заблоковане. Щодо решти мені приходили стандартні відписки, що вони не побачили ніяких порушень тих славнозвісних Стандартів спільноти. Тобто ці люди хороші й з ними все ок, а я такий поганий мерзотник й мене треба забанити чим довше. Все б виглядало нормально, якби мова йшла про 1-2 публікації. Така масовість банів є ДУЖЕ нетиповою для цієї соцмережі, яка зараз взагалі має проблеми з кількістю модераторів і тому просить менше скаржитися. А тут вони за добу 13 постів у однієї людини забанили і ще десь в 2 рази більше згодом. Варто сказати, що в обов’язки модераторів не входить перегляд інших публікацій крім конкретної, на яку прийшла скарга. По ідеї, в них навіть банально не повинно бути часу, бо йде постійний потік нових скарг і треба розгрібати їх. Тоді чому ж до мене така особлива увага?
В мережі вже кілька років регулярно обговорюються бани різних людей через упереджене ставлення модераторів або коли подзвонила певна людина «зверху» щоб когось заткнути. Кілька років тому такі речі стосувалися суто утисків патріотів російськими модераторами, але згодом FB призначив для України власних модераторів й тоді вже почалися бани через політичні переслідування. Я був свідком таких розмов, де люди хвалилися своїми знайомствами з модераторами або людьми, які їх знають й можуть посприяти бану неугодної людини. Переважно це журналісти-грантожери і політики. В цьому контексті цікавим є блокування кількох постів про Слугу Народу. За кілька днів до початку блокувань я обурювався заявами Катерини Рошук, яка вважає себе великим журналістом, бо створила домашнє ЗМІ з чоловіком (Букви) й там у вільній формі з образами та маніпуляціями обговорює що їй вигідно, обсирає кого хоче (її чомусь не банять за це, а були й дані про проплачену роботу на Порошенка). У Вікіпедії ви прочитаєте про зразкове видання, але це брехня – перевірте самі. Отож ця особа вирішила, що є великою експерткою щодо вирубок лісу й поведінці людей в глибинках. Так-так, живучи на широку ногу в столиці вона все це знає. На її думку вирубок мало і вони були завжди тож повені не через це. Так вона підписала репост іншого експерта – Миколи Княжицького, який дерева бачить хіба у елітних відпочинкових комплексах, де такі ж пузаті й багаті відпочивають з оголеними «корабельними соснами». Цікаво, що Рошук корчить з себе захисницю прав жінок, але це їй не заважає бути прихильною до Княжицького, який фігурував у скандалі щодо згвалтування. Та в нього теж з дружиною сімейне ЗМІ, то може в них таке корпоративне свінгерство. А ще вона вважає неправдою ніби багато бидлуватих українців роблять дітей заради грошей й потім виростає такий самий непотріб. «Ані же дєті» й в такому дусі… Це було щодо скандалу з Галиною Третьяковою (погугліть якщо забули). Взагалі, Рошук і скандали нерозривні. А ще вона неперебірлива у своїх вподобаннях, тож може критикувати СН в одному, але підтримувати в іншому. Зрештою, справа може бути навіть не у цій партії, а просто пост здався підходящим для скарги (як і тема ЛГБТ, яких вона дуже любить). Хто-хто, а вона вже має набиту руку щодо цькування людей + впливові знайомства серед політиків-бандюків. Включаючи тих людей, які знають модераторів українського сегменту Facebook.
Є і версія №2. В цей же ж час я обурювався пропагандою ЛГБТ на 2 офіційних пабліках LEGO в Instagram. Звичайно, на мене накинувся натовп анонімних фейків і малоліток, які полюбляють збочення. Одна дитина позначила в коментарях сторінку спільноти homophobe.police, яка займається кібербулінгом людей, які проти ЛГБТ. Це взагалі цікава річ, що попри стереотипи ситуація є протилежною і саме ЛГБТ-спільнота цькує інакодумців, а не гетеро їх. Але то таке… Тож цю сварку мало побачити це угрупування. Воно чимось подібне на нашу Диванну сотню ітд., які теж нападали на проросійських людей в інтернеті, зламували сайти і профілі… Всяке таке хуліганство. Можливо, за цим стоять вони, бо 100% серед працівників Фейсбуку є ЛГБТ і вони можуть мати домовленості щодо затикання критиків. В будь-якому разі, тут ніяк не могло обійтися без допомоги самого модератора, бо серед великої кількості скарг просто статистично не реально щоб була така кількість банів одній людині. Хтось цілеспрямовано лазить по моїй стіні як мінімум за останні 3 роки й вишукує пости, на які можна надіслати скаргу. Дійшло до абсурду коли забанили пост з новиною про скасування фестивалю через гніздо птаха.
Що з цим всім робити? Можна було б подати в суд, але на кого і за що? Формально дописи таки містять образливі слова, але самі погляди обгрунтовані. Навіть якщо ці утиски вважати формою кібербулінгу, то в нас щодо такого ігнор навіть якщо дітей поб’ють чи згвалтують, а щодо дорослих зовсім без шансів. Якщо це розглядати як упереджене ставлення окремих працівників і порушення Фейсбуком правил, то це внутрішня корпоративна справа, яку ніхто не розглядатиме. Якщо я напишу скаргу на працівників, то її розглядатимуть дуже довго і важко уявити, що будуть вибачення чи поступки. Прості люди для них ніхто. Ще громадянин США чи ЄС має якусь вагу, а решта безправні користувачі. Зі свого боку я можу хіба що зробити запит на повне видалення даних про мене і власне ліквідувати сторінку. Останнє тягне за собою видалення всіх моїх проектів в соцмережі, а це вже хоч якась шкода. Звичайно, я більше програю від такого рішення, але Фейсбук давно переходив межі дозволеного щодо стеження, а тепер вони ще й упереджено діють щодо людей. Мені постійно будуть перешкоджати і не давати змогу висловлюватися. Тоді який сенс? Залишається тільки питання як все реалізувати, бо паблік Василь Симоненко для мене дуже важливий + як не як це 32 тисячі людей. Та й особиста сторінка у разі видалення зникне + ті мої погляди, які не знищила цензура теж більше не будуть доступні. А хіба вони не цього хочуть – заткнути мене? З такої точки зору є сенс залишити профіль в якості не активного архіву. Вони не зможуть красти мої дані й вже наявні пости будуть доступні всім. Потрібно все зважити і вибрати конкретну дату для закриття сторінок. Протягом місяця я буду повідомляти підписників про можливості переходу на інші майданчики. Те саме з друзями. Я б радив всім задуматися про припинення використання ФБ з міркувань безпеки. Зараз багато людей це робить і експерти прогнозують примусовий розкол цієї та інших компаній-гігантів. Якщо ви задумаєтеся про ці всі речі, що зрозумієте, що Фейсбук приносить вам більше шкоди, ніж користі. Якщо моя думка не є авторитетною, то я часто публікую статті про таке в besafe.in.net або подивіться новий фільм «The Social Dilemma».
Скріншоти більшості забанених постів тут – https://mega.nz/folder/RlVHVSwI#GpjPYRnnoVI2FsgtyKkeqA
P.S.: деяким людям може видатися справедливим блокування, бо справді є різкі вислови… Проте, небайдужі люди зрозуміють як важко зберігати спокій посеред абсурду, який відбувається навколо… Я планував написати детальні пояснення хоча б щодо позиції стосовно ЛГБТ, але це дуже об’ємна річ. Зараз я не маю часу на це, але планую у майбутньому опублікувати детальний розбір. Хоча в таких речах людина або розуміє, або ні. Сучасним людям притаманна фанатична впертість щодо аргументів… Цікаво, що це їм не заважає вважати власною думкою нав’язані інтернетом, ТБ, політиками ітд. погляди.
